Гей! Хмаро остання! Натішилась, може?
Прозорої чом не покинеш блакиті ?
Всі подруги-хмари прямують за море –
Що ж ти не бажаєш за обрій летіти?
Чом ти сперечаєшся досі з вітрами,
Кидаєш сумну і небажану тінь,
Давно зачекались тебе за морями,
Чому не летиш за всіма вдалечінь?
Навіщо тут ллєшся дощами даремно?
Від спеки за морем посохли поля,
А тут під тобою і страшно, і темно –
Пролийся дощем, там де сохне земля.
Пролийся над лісом, гаями й садами,
А в морі й без тебе достатньо води,
І хмара знялася, і разом з вітрами,
Подалася з ними, не знамо куди…
Гей, хмаро!
© Copyright: Тамара Базилевская, 2025
Свидетельство о публикации №125110609202
Свидетельство о публикации №125110609202
Рецензии