Дощі, софіївські дощі…
У краплях розповідь минула
Лягла печаллю на душі,
Туманом серце огорнула.
У тихих мріях дощових,
Неначе у дрімотній втомі,
Застиг на грудях кам'яних
Заблуканий самотній промінь.
У смутному передчутті
З дерев спадає на Покрову,
Кружляючи в сумній красі,
До ніг опалий лист багровий.
Блукає осінь уві сні,
Шукає весняну віднову,
Де досі снишся ти мені,
Де починається все знову…
Дощi...
© Copyright: Ольга Гресс, 2025
Свидетельство о публикации №125110605795
Свидетельство о публикации №125110605795
Рецензии
