Гармонiя

                ГАРМОНІЯ

Любові чарів глек по вінця в сяйві світлім,
Де ніжність – вранішня роса з лілеї пелюстків.
Нектару смак барвінця в вирі квітоцвітнім
Захмелює чаклунством ворожбів чуттів.
У ній Душа – Едем. Рясніє там пагіння,
Що в’ється до небесся Сонця теплоти.
Ти ж – мій палкий маяк одвічного горіння,
Над хвилями штормів і штилем самоти
В бентежнім океані зорей синьооких,
Цілунки під якими – перли на піску
Життя пустельника у мандрах одиноких,
Який шукає гавань у гаях бузку.
Де музика всіх сфер – симфонія обох,
Як подих Всесвіту і космос млосних мрій,
Де тільки ми – Боги й гармонія епох,
Де луки-самоцвіти й райдужний розвій
Лавандових вітрів. Садок вишневого кохання –
Там час завмер у казці, в серпанкових зорях,
Й шовкова ніч вагітніє з розкішного світання
Щастям світів. І рок не стер печатку на двох долях.

                Павло Гай-Нижник
                5 листопада 2025 р.