Ра

Ра

Дворянство в царстві нашому — дворі,
часів лоза в переплетінні з радістю,
і Ра старий пустує нагорі
і знається, як бог, на виноградарстві.

Дні — повна чаша мідного литва,
по вінця там п'янкого і ігристого,
кромішній шелест — суть мого єства,
затаєного співу легколистого…

Там трутики* — години золоті —
кружляють над осінніми ромашками
і дати в календарнім сум’ятті:
каранням — будні, а свята — поблажками,

за вікнами — світанок проливний,
в суцільне щастя час  перейменований,
смак карамелі — стимул провідний,
і райдугами пам'ять коронована.

То тьма — предтеча світлових мазків,
То тиша як первинна нота дзвонів,
У залишку — пруг неба, вутлі крони,
А решта — тільки осінь між рядків.

…………..
*трутики — народна назва повисюхових мух, або дзюрчалок (лат. Syrphidae, рос. — часики), належать до родини комах з ряду двокрилих. В моєму дитинстві ми їх ловили в сірникові коробки, слухали їхні обурення і протести проти тимчасового позбавлення волі, а потім знову випускали.

Ра

Дворянство в царстве нашего двора,
лоза времён в переплетеньях с радостью,
весёлые проделки бога Ра
и солнечное лета виноградорство,

день полной чашей – медное литьё –
там до краёв пьянящего игристого…
Кромешный шелест – естество моё –
доверчиво и сокровенно лиственно…

Там золотые часики гудят
прилежно над осенними ромашками,
в календаре осыпавшихся дат
флажками будни, праздники – поблажками,

в окне рассвет струится проливной,
а время в счастье переименовано
со вкусом карамели развесной,
и радугами память коронована.

То темень – световой реки исток,
То тишина исходной нотой звона,
В остатке – кромка лет, редеют кроны,
А всё, что кроме – осень между строк.