ремство зірваних жоржин
Шепіт запізнілих квітів,
ремство зірваних жоржин,
тільки виболілий вітер
стогне зливі навздогін.
Відцвітає верес неба,
стрій тримають журавлі
і пульсує вереснева
жилка світла у гіллі.
Синій смерк на вечорниці
тучні хмари проводжа;
з кожного дощу по нитці —
і зітче терпець душа,
наче куцу тілогрійку
із сухої кропиви.
Стрінеш осінь-вітровійку —
загорнись і доживи
до весни, щедрот Дажбога,
буйних паводків, цвітінь…
А слухач — лиш довгонога
безпорадна власна тінь.
/
ремство жоржин
© Copyright: Ирина Юрчук, 2025
Свидетельство о публикации №125110509038
Свидетельство о публикации №125110509038
Рецензии