Венерi, Богу, Цезарю - безсмертя

"Veni, vidi, vici."

А Рим чекав тебе...
Він пам'ятав твої палкі промови,
Які змагалися у вічності з вогнем,
Запалюючи дух на Форумах і в храмах
Та в відданих тобі серцях людей.

Рим пам'ятає...
Кроки містом по старій брусчатці,
Де після звершень бойових
Та стомлення в боях...
Твої лунали містом рівномірні кроки.
Лунають й досі. Тихим ехом у віках.

І кожен камінь під ногами на шляхах
Шанує дар твій мармуровий й славу,
Яка живе у вчинках та палких твоїх речах.
З відлунням у людських серцях по праву.

Рим пам'ятає...
Храм Veneris Genetricis  пам'ятає...
Венеру - прародительку,  як матінку Енея,
Де з допомогою її ти переміг Помпея.
Із роду Юліїв, як сяючого Сонця.
З колонами, як велич храму, що тримає.
Посеред статуй Клеопатри і тебе
Обітницю незламну,  що давали.
Чи пам'ятаєш ти?
Як Рим це пам'ятає...

Ти Рубікон бурхливий перетнув,
І "Alea iacta est!" і жереб кинуто в безодню,
Де кубок долі перекинувся у кров
Та силу й велич впевненої волі
На розсуд та примхливість долі.

І впала Галлія, неначе листя восени.
Здобув ти перемогу над Аріовістом.
Від Альп до океану щедро панував,
Додавши до своєї слави змісту.
Тримали легіони славу на своїх мечах.
Як фанатично вірні, справжні воїни - герої,
Що перемогу несли на своїх плечах
У будь з яких тобою розпочатих воєн.

Ти бідним землі роздавав, як тільки міг.
Для вічності й календар став юліанський.
Де сонце кружить в ритмі, заданим тобою.
Але себе не захистив від зради тих,
Які до тебе повернулися спиною.

Ти будував мости над прірвами та рвами
А акведуки в Рим несли прозору воду.
І милосердям твої рішення ставали
У супротивність римському Сенату,
Які ніколи прощення нікому не давали.
Стосовно будь-яких потреб народу.

Рим пам'ятає...
Пам'ять його вічна. Як вічне місто,
В якому всі шляхи зійшлись в єдиний шлях.
Над ним Базиліка свої там розгорнула крила,
Як вірні легіони, як твоя могутня сила,
Що сповнена подій величним змістом
Оспіваних у всіх тобі призначених піснях.

Рим пам'ятає...
Подвиги та всі твої бої.
Реформи, що змінили світ, й архітектуру слави,
Не задля пафосу в історії. Не для її забави.

Чекає Рим.
Він досі ще чекає.
І шепіт чутно у руїнах Форумних.
"Венері, Богу, Цезарю - безсмертя".
Звучить відлуння часу, що торкнеться
Історії та пам'яті живих.

Твій погляд переможця.
Впевненість у діях.
І мудрість розуму,
Як спадщина богів...
Залишились в минулому.

....Бо у спокусі сьогодення
Свою ти велич
Безрозсудно загубив.