Про поцiлунки

     Колись, двадцятирічною, я дісталася своєму чоловікові навіть нецілованою.
Одразу скажу, що прихілдьників у ті давні часи було предостатньо. Та й сексуальності вистачало - мої батьки обидва були дуже темперементни Просто серед претендентів на руку та серце не знайшлося коханого.
     А прихильниками я себе оточувала, щоб ні в кого і на думку не спадало про відсутність уваги до мене чоловіків. Немало води утекло, поки я зрозуміла, що з мого боку просто гра, а з іншого може бути справжнє почуття до мене. І це може бути гірше за даремну надію. Так що і каялася, звичайно!
     Якщо існували прихильники, то і було так зване !любовне" листування. Слово "цілую" в кінці листа не несло в мене  іншого змісту, крім " до побачення". Однак зовсім інакше воно сприймалося адресатом. І коли один із прихильників наважився на поцілунок в реалі, то був так відштовхнутий, що вдруге вже ніколи цього не робив.
А по весні, в класі десятому запропонував розійтися друзями, кажучи, що він надто виріс для подібних відносин. Правда, це не завадило йому, дізнавшись про моє розлучення з чоловіком, приїхати з Гречан до Києва свататися. І чи треба казати, що поїхав він ні з чим.
     Чисто родинних поцілунків в дитинстві та юності не пригадую. Тато хворів на туберкульоз, і, очевидно між батьками була домовленість, щоб не було ревнощів у цьому питанні.
     Ось з братами двоюрідними при навідуваннях в гості бували труднощі. Цілувалися вони при зустрічах та проводах по-справжньому. Відмовитися було незручно - образяться? То я одразу витирала губи після палких привітань!!
     Ще гіршими були справи у мій день народження. Він традиційно відзначався на роботі. Наступала урочиста хвилина, коли відкривався поцілунковий доступ до тіла.
І, зрозуміло, щоби скористатися нагодою натурально мене поцілувати. А для мене - найнеприємніший момент у святкуванні.
     Згадаю по-справжньому мене кохавшого однокласника Володьку Морозова (Царство Небесне!). Моя матуся навіть шуткуючи називала його зятем. А він відповідно звав її тещею. Ми з ним чисто по-дружньому поцілувалися в палаті лікарні перед онкооперцією в присутності мого брата. А вдруге влітку, в рік його смерті. Приїхавши в гості я, як завжди, звітувала про це по мобілці. А він, як завжди, терміново приїхав побачитись. Запитала , чи дружина його досить ревнує?
     - Ні, я вже не по тих ділах! - відповів.
І ми вдруге по-дружньому поцілувалися.
     Приїздив він і на сесії, поки заочно навчався у Києві. Заходив у гості. І я завжди питала, чи знає дружина про його відвідини? Будь-які поцілунки та обійми і в цьому випадку виключалися.
     І ось поїхали ми "сюрпризом" до колишньої однокласниці в Бучу під Києвом. Відкриває вона двері і першим ділом обіймає та цілує Володьку. А він, відсторонившись, каже мені: "Ось так треба зустрічати колишніх однокласників!"
     Але повернемося до поцілунків.Чоловік писав про них так: "Спочатку ідуть стиснуті губи, потім стиснуті зуби, а потім - пустота"!. Так і не навчилася. А причина - просто нелюбов!
     Почати слід з весільних поцілунків. Заява про роспис провалялася в ЗАГСі півроку, бо чоловіка не прописували в Києві, бо місто було закритим для прописок.
Нарешті, питання з пропискою вирішилося: єдиного сина приписали до матері-інваліда.  Блискавияний приїзд з Києва до Харкова автостопом, бо не було грошей на білети. тОб'ява, що роспис завтра? Як? А весільне плаття? А мої друзі? А обручка весільна? А хто буде свідками, як розпис вдень і всі на роботі?
     У свідках - друг чоловіка та його коханка? Вони - артисти, в денний час не зайняті.
     Так. Добре. Я помщуся! Всіляке "Гірко!" як у ЗАГСі, так і на смховинному весіллі - відміняються. Чоловік пояснив, що наречена надто молода і соромиться цілуватися на людях!? А жених відказує: Та Соловьйов дав мені ключи від холостятцької квартири. Живе він у мами. А на квартиру приводить дівок...на ніч.
Як казав мій тато - "еще хужее!"
     Після невеликого застілля без "Гірко!", свідки розійшлися по своїх роботах.А чоловік, театрально роздягнувшись, пішов до ванни митися перед шлюбною ніччю.
Тим часом я закрила за ним двері на ніжку стільця. Боже милостивий! І це моє весілля? В чужій, використовуваній для повій , квартирі? На чужих брудних простирадлах? В найгіршому сні не насниться?!
     Стукав жених після ванних процедур зовсім даремно! Спочатку пробував голим спати на газетах в кухні (Рахметову на гвіздках , мабуть, було зручніше?)
     А потім у ванній, підливаючи гарячу воду, коли вистигала. А я не спала всю ніч, боялася, аби уві сні не захлиеувся. Але обійшлося. Як і перша шлюбна ніч...
А потім у заміжжі - я жодного разу не віддалася за бажанням. Лише з примусу, лише гвалтували. Ну, що ж. Можна і будучи прабабусею лишитися незайманою. Є рядки у Пушкіна: "Не досталась никому - только Богу одному!" . То це якраз і про мене...