Ідуть воли повільною ходою,
а під ногами жирний путівець.
Із валки залишилося їх двоє,
хто знає, де дорозі цій кінець…
Зависло сонце прямо у зеніті,
нестерпна спека, хочется води.
Вони в чіпкі попали долі сіті,
здається – не уникнути біди.
Чумак уже планиді покорився –
почив сердега прямо на шляху.
Сухим жував останнє зерня рису,
але упав, не витримав жаху.
Чи омине їх доля Ахілеса?
Бо неба парасоля – то не зонт.
Скрипить мажа, попискують колеса
і знову утікає горизонт…
05.11.2025
Воли
© Copyright: Олександр Мачула, 2025
Свидетельство о публикации №125110503706
Свидетельство о публикации №125110503706
Рецензии