ти не плачешь,
я не плачу
осінь наступає,
не чекали, не гадали,
думали нізащо,
а вона як грім з грозою,
впала межи нами,
що робити с той бідою,
то якби ми знали...
листя падає додолу,
бурштиновим цвітом,
то журба печаль цілує,
згадуючи літо.
все що було проминуло,
променем в віконце,
вітром свічку ту задуло,
треба тепла конче.
то даруйте добрі люди,
що Бог дав то буде,
осінь пані гонорова,
в неї файні груди,
руда зачіска й парфуми,
наче прілі листя,
сірі хмари,
то є думи,
з калини, намисто.
осiнь наступа
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125110307689
Свидетельство о публикации №125110307689
Рецензии