Я знала й вірила, що будемо разом,
Що ти повернешся живим з цієї пастки,
Та завдяки любові Божої та ласкі,
Навіки долею пов'язані вузлом.
Пиріщить дощ десь за вікном, а ми удвох,
Зплелися душами, як пелюстки троянди,
А десь за склом блищать вогні, немов гірлянди,
Мабуть біду від нас прогнав чортополох...
Намалював неначе серце хто на склі,
Нас ніби Дух Святий і Боженька вінчає,
Нам Мендельсона марш, ти чуєш, дощ, як грає?
Коли були в розлуці — начебто в імлі.
Та все в минулому, щасливий час настав,
Від щирих почуттів тремтять у нас серденька,
Благословляє нас з тобою Божа Ненька,
І навіть дощик веселіше заспівав.
03.11.2025 р.
Я знала й вiрила...
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125110306708
Свидетельство о публикации №125110306708
Рецензии