Я все ж чекаю та втішаюсь мріями,
Що буде знову все, як і колись...
Гуляє дощ із вітром, як з повією...
Шляхи війною наші розвелись.
А я чекаю і живу надією,
Що нас кохання наше вбереже...
Та зграя чорна замахала крилами...
Лист надійшов — тебе не має вже!
І все одно чекаю, виглядаючи,
Тебе коханий, дивлячись в вікно...
Ти повернешся! Знаю, віру маючи —
Любов навіки наша, все одно!
Мене обіймеш міцно, не вагаючись –
Один одного ми зігріємо...
А поки, у руках себе тримаючи,
Дивлюсь на дощ, на осінь за вікном...
03.11.2025 р.
Я все ж чекаю...
© Copyright: Татиана Максимова, 2025
Свидетельство о публикации №125110303538
Свидетельство о публикации №125110303538
Рецензии