Не залишай мене під цим дощем…
Від нього мерзнуть і душа, і тіло.
Хотілося щоб був мені плащем,
А ти комета…обпекла і полетіла …
Не залишай мене під цим дощем.
Гублюсь на перехресті в самоті.
Хотілося щоб був ти ліхтарем,
Що кличе в спокій у далекому вікні.
Не залишай мене…закуталась б крильми,
Та ти забрав їх, як трофей на стіну.
І я стою … зневажена людьми,
За те, що вижити я в натовпі зуміла.
За те, що не зігнулась під дощем,
За те, що бути чорною, як всі, не захотіла. ..
Хотілося, щоб був мені плащем,
А ти всього лише обрізав мені крила.
Не залишай мене п д цим дощем
© Copyright: Татьяна Коломиец 2, 2025
Свидетельство о публикации №125110208939
Свидетельство о публикации №125110208939
Рецензии
