Мерехтіння зірки хтиве
на зголодженому тлі.
Скільки зоряного млива
розлетілось по землі.
Доки я його збирала
народилась наднова,
і розквітла, мов купава
у затоні джерела.
Місяць юний, місяц легінь,
до душі моїй запав.
Криця вдарила о кремінь
і вогонь як стій заграв.
Цілу нічку милувались
на Чумацькому шляху.
Наближались, віддалялись,
сповідаючись гріху.
А коли світання раптом
сповістили дзигарі,
я, нескорена царатом,
покорилася журі.
Там де ми в нічній пустині
обіймалися ущерть,
залишились тільки тіні,
переплетені насмерть.
Кожна дрібка мого тіла
стала часткою зорі,
промайнула і згоріла
у космічній порожні.
про зоряне мливо
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125110206467
Свидетельство о публикации №125110206467
Рецензии