Почтовый ящик. Перевод стих-ия Л. Костенко

ПОЧТОВЫЙ ЯЩИК
Перевод стихотворения Лины Костенко

Цветок последний. Первый иней
посеребрил бока балясин.
Почтовый ящик в колер синий
дедулечка всё утро красит.
   
Погреет пальцы в рукавах он,
внимательно осмотрит сбоку.
Красивый ящик — как ни ахнуть?!
Чьих писем ждёт дед одиноко?

Состарили его невзгоды,
лоб скорбной вязью весь изрытый.
Часы. Неделя. Месяц... Годы!
А сыновей всё нет с войны-то.

Пустой стоит храм голубиный.
Крен ветхого крыльца опасен...
Почтовый ящик в колер синий
дедулечка всё утро красит.
 
                октябрь 2025 года




ПОШТОВА СКРИНЬКА
Лiна Василівна Костенко [1930]

Останні квіти.
Перший іній.
Свинцеве листя.
Срібний ганок...
Поштову скриньку в колір синій
дідусь фарбує цілий ранок.
Погріє руки у рукавах,
на скриньку збоку поглядає.
Яскрава скринька, ой яскрава!
Від кого ж він листів чекає?
Такий старий і одинокий,
чоло скорботою вгорнулось.
Година.
  Тиждень.
    Місяць...
      Роки!
Сини з війни не повернулись.
Спустіли храми голубині,
і розхитався ветхий ганок...
Поштову скриньку в колір синій
дідусь фарбує цілий ранок.

«Вітрила», 1958 р.