Рибалка

     Колись, відпочиваючи з молодшими онуками на дачі в Ясногородці під Києвом, завжди маялася, як їхній відпочинок різноманітнити. І щоб він проходив благополучно, бо відповідала за них головою!
     І ось просить у мене дозволу онук Санько піти порибалити на сусіднє озеро.
     - А де ж снасті? - цікавлюся. Вудки ж в тебе немає?
     - А я сам зроблю! - твердо заявляє онук.
     Тоді добре... Між клопотами кухонно-господарськими дивлюся, що справа просувається дійсно! Вудилище досить довге вибрано. Волосінь була, як виявилося, припасено. Грузило, гачок - все по-справжньому. Я відерце під майбутній улов виділила. Лишилося дочекатися ранку і гарної погоди.
     Ранок удався прекрасним! Благословила я Санька на риболовлю з молодшою сестрою Маняшею. Наказала нікуди з ближнього озера не відлучатися і до обіду обов'язково повернутися.
     І ось час уже обідній. Вийшла за хвіртку виглядати онуків. І таки йдуть! Жарінь! Санько відерце несе явно заповнене, навіть набік клониться під його вагою! Невже вдалося щось впіймати на саморобну вудку, яку онук змайстрував сам?
     Ну, думаю, яку-небудь жабку прибережну прихватили, щоб не з пустими руками та вдома з нею погратися? Підходять розморені ближче...А у відерці карасик середніх розмірів плаває? Онук побільше водички рибині набрав, щоб їй комфортніше у своїй стихії було? Тому і йшов перехилений!
     Ось найбільший таз в хазяйстві віднайшли. Напустили воду і вкинули туди полонянку. Діти навперебій пригощали її хлібними крихтами. Одним словом, до вечора було чим займатися!
     Полягали спати. А наступного ранку рибка померла... В тазу - вверх очеревиною... Ой, що з онуком діялося! Як він цю втрату переживав - і не передати! Але більше рибалити назавжди закаявся!
     Ось пройшло років з десять...Дорослий онук у мене в гостях... І я нагадую йому випадок з рибкою... А дорослий онук мені відповідає:
     - Ти ще не знаєш , що зі мною було, поки я рибку з гачка знімав!?.