Свинка Нюта

     Перший клас мої молодші онуки проходили у дитячому садочку. На мій погляд правильне рішення, бо шести літкам так складно перейти на шкільний режим. А при такому варіанті звичні сніданок та обід, звичний післяобідній сон, звична "продльонка", поки батьки заберуть додому після роботи.
Першим проходив цей підготовчий етап середній онук Санько.
     Сидів він на першій парті. На питання вчительки : "Хто мені може відповісти?" - ніколи руки не підіймав через сором'язливість. Так що прийшлося їй перевірочно піднімати його з парти, чи засвоєно матеріал поточний?
     Почали готувати перше шкільне новорічне свято. Діти і тут навперебій вимагали собі різні ролі, а мій онук , як завжди, мовчав.
     - А ти ніким не хочеш бути на Новий рік? - Запитала вчителька.
     - Хочу! Дідом Морозом!  - відповів онук.
І ось з першою роллю Діда Мороза онук відмінно справився разом із сусідською однокласницею Дариною.
     А чого сам Санько побажав від Діда Мороза в Новий рік, в якого в тому прекрасному віці свято  вірив? Секретне бажання було довірено мені. Бажалася морська свинка!
     Тут же ми почали писати листа Діду Морозу. Себто сам лист секретно писав онук. А я лише надписувала конверта - Діду Морозу, В Лапландію.  Санько тільки но
засвоїв абетку. При чому в українській школі. Тому лист виглядав отак:
"Дорогой дед мароз падарі мне ПАЖАЛУСТА я очень прашу штоби ти падарил мне. Дедушка! мароз!Ё ябі очень! очень! хачу! марскую! свінк!Ё і!! клетку! от! саши! пака!"
     Чи встояв би Дід Мороз перед цією безліччю окличних знаків, що підкреслювали бажання мати свинку, я не знаю? Але я-таки не встояла. Попередньо потрібно було питання з'ясувати з батьками. Приступила до умовлянь дочки. Але вона навідріз відмовляється. Що робити? Наважуюсь купити, незважаючи на волю батьків.
     І ось до свята Різдва купила я свинку онуку. Окрас - дивовижний! Мордочка посередині розділена на чорно-білу. А спинка - золотисто-брунатна. Оченята сяють
допитливістю!  Принесла додому за пазухою бо морози ж різдвяні! Спочатку продемонструвала свинку зятю Дмитру. Побачивши красуню-свинку, зять тільки посміхнувся. І я зрозуміла, що ситуація спаслася.
     Вручаю свинку онуку, розповідаючи довгу історію про те, що якраз сьогодні Дід Мороз роздавав подарунки у нашому районі біля магазину "Дитячий світ". Дід Мороз питав, чи ти гарно вчишся, чи любиш тварин, чи будеш доглядати за свинкою.
     І я його завірила, що ти відмінник, любиш тварин і можна сміливо дарувати!
     Назвали свинку Нютою. Санько дозволяв їй бігати по квартирі та по собі. Всіляко розважався. Благо комп'ютерів тоді ще не було! А клітку чистила я. Одного
разу від імені Нюти написала про це неподобство. Онук образився до сліз, ледь помирилися.
     Пройшло шість років. На свято Різдва я підійшла до Нютиної клітки, а вона лежить нерухомо не зустрічає радісно, як завжди? Покликала Санька. Так, полетіла Нютина душа в інший світ. І закрився внук у ванній у великому траурі.
     Я попросила загорнути мені свинку у чистий рушник. Сама б не наважилася.
     І ось іду в сусідській парк Перемоги. Знову холодяка. Різдвяні морози. А у мене ні лопати,  нічого підручного. Як поховати?  Прийшла в парк. А там будівництво нового павільйону йде. І якраз викопано ямку потрібних мені розмірів.
Поклала я Нюту. А чим закопати? І знайшовся вмерзший будівельний пісок. Ним і закидала могилку.
     Пройшло тижнів зо два. Дай, думаю, розкажу Санькові, як я Нюту ховала. І тільеи почала, як онук знову побіг у ванну плакати...