Як я спокушала Господа

               " Не наче можна прийти до аптеки, кинути на прилавок
                рецепта та декілька крупних купюр: "Мені любові на всі" - і           чекати нетерпляче барабанячи пальцями, поки її відміряють, зважують та пакують у мішки..."
                Макс Фрай

    
 По мірі просування до комунізму я, як і всі школярі в Радянському Союзі, рухалася від жовтенят до комсомолки. "Урочисту обіцянку жовтенят малював мій двоюрідний брат, бо так гарно, як хотілося, я намалювати тоді не могла. Піонерський період пролетів якось зовсім непомітно. Вибори знизу доверху проходили, як завжди, по рядах. Тож вибирали мене завжди ланковою. А насамкінець голову загону пропонувала сама "класна" і всі дружно погоджувалися з причини повної байдужості до цієї фігури в піонерській ієрархії. Так що я завжди була в ланкових.
     А в головах ради загону - воістину не риба, ні м'ясо! Лояльніше так би мовити
сутність дамського полу.І ось якось зовсім за державу образливо стало? Навіть дзвінко скомандувати: Загін, шикуйсь! Струнко!, граційно пройтися перед загоном і артистично відрапортувати - і того немає?
     Так що я зробила перевибори в сьомому класі із власної ініціативи.  Народ одноголосно вибрав мене головою, а нав'язану кандидатуру зняв. Це відбувалося, ясно, за відсутності. класної. Але наступного дня все вернулося на круги своя.
     А ось в комсомол приймали в райкомі, коли в кімнату влетіла збуджена секретарка : "Людина в космосі!" Так я назавжди і запам'ятала - 12 квітня.
     І, нарешті, прийшов час, пропонують вступити до лав КПРС, поки ще я на робочій посаді контролера. Задумалася я. З одного боку багато вже було відомо про партійну діяльність. А з другого, про що попередили, без партквитка не могло бути просування по службовій драбинці.
 І домовилася я про зустріч з тодішнім інструктором райкому, дружиною друга мого чоловіка. Так і так, що порадите? І вона відповіла. А хіба всіх в партії ви вважаєте пройдисвітами? Ні! А себе вважаєте пристойною людиною? Так! То і вступайте, на одну пристойну людину буде більше!
     І я - - вступила. Зайве писати про щось змінити в рамках моєї "дзвінниці"! І яким крахом вони закінчувалися. Скажемо краще, що Союз почив у Бозі. І партбілети нам роздали.
     Ось тут-то, коли шах і мат в моїх пошуках комунізму світським шляхом, звернула я свої очі до Небес - може, Рай таки там? Прочитала 10 Заповідей і вирішила, що всі їх давно виконую. Жовтневим днем, втікши прямо з роботи, хрестилася я у Володимирському Соборі Києва.
     Щоб не звершувати помилок, вирішила все перевіряти на власному досвіді.
Першою перевірялася молитва "Отче наш". Чи справді хліб насущний дає Отець Небесний? Час вибрала найзручніший. Напередодні получки - холодильник порожній у буквально! Благо донька гостювала влітку у моєї мами. Тут треба внести  ясність. Матеріальною допомогою колишнього чоловіка я не користувалася,  ростила доньку сама.
    При розлученні він обіцяв, що буде видавати гроші сам. І ці щомісячні внески звелися якось до двох карбованців. Розказала про це подрузі Любочці (Царство Небесне!). А вона прокоментувала: "Треба було віддати ці гроші йому із словами: купи на них презервативи, щоб такі, як ти, не плодилися!" Тут треба зазначити, що два роки, з 16 до 18 років аліменти надходили в повному обсязі, за що я змогла найняти донці репетиторів для вступу до університету.
     Хто не пам'ятає приказки-побажання" а щоб ти жив на одну зарплату!" А ще з розвалом Союзу зарплату систематично затримували. І ось брати в борг у сусідки десятку до получки - дуже не хочеться! А потрібно лише поснідати вранці і взяти із собою бутерброда на обід, щоб не питали на роботі: А чого ви не обідаєте?
     Ось перед сном почитала я молитву "Отче наш" - і чекаю, як мені на сніданок буде хліб насущний? Тільки стала дрімати, коли дзвінок міжміської. Час пізній. Думала, може щось з мамою трапилося? Але в трубці голос мами спокійний.
     - Ріта, я чого телефоную? Мій сусід Коля їде сьогодні в Київ на сесію. Ти його не знаєш. Поїзд приходить дуже рано. Ти у вічко глянеш, що людина незнайома - і не відчиниш двері. З ним тобі я передаю передачу.
     І тут я вже не слухала, хоча мама перераховувала довго, що саме послала. Я не могла прийти до тями від радісного збудження! Таки так! Дається хліб насущний! Я тоді ще не розуміла, що так спокушаю Господа! Але мій духівник казав, що спочатку Господь веде людину, як дитину. Новій прокинувшійся душі всі небеса радіють!
     Всі конфесії толкували про безмежну Божу любов? І я хотіла особисто провірити це твердження. Момент був вибрано такий. В день получки я верталася додому. Наближалася гроза. Чорне небо буквально нависало над головою. Не доїхавши однієї зупинки до дому, я побачила лотки з овочами-фруктами. І жодної людини в черзі! Думаю , що вийду з тролейбуса, то попаду під дощ. А парасолі немає! Та й
парасоля не спасе!
    Кількість людей на зупинці така, що якщо ввійдеш, то на наступній, моїй зупинці мене не випустять? І тут у мене думка: якщо Господь любить мене, то притримає дощ! Вийшла я з тролейбуса, купила все потрібне. Встала попереду чекати тролейбуса. І ось з боку Бесарабки, де немає депо, приїхав тролейбус здвоєний і абсолютно порожній!? Я ввійшла перша і сіла на перше сидіння коло дверей.
     На наступній зупинці виходжу, бо сиділа коло дверей. Дощ уже - кап-кап!
А я, набравшись наглості, ще вийшла заплатити комунальні в ощадкасі, що в нашому будинку. Обійшла свій будинок, піднялася на другий поверх у свою хату, роздвинула фіранки - - і як ливанув дощ! Каналізація ливнева не справлялася! Машини їхали по вікна у воді! Попасти під такий дощ - за мить будеш мокрим до нитки! Але Господь - не дав! Я - пересвідчилася! Він мене любив! І так уже бувало завжди! Помолившись про хліб насущний - я його завжди мала!