Осінній дощик стукає у вікна,
Та слухати його – така утіха.
І осінь у негоду ходить мрійна,
Знов з парасолем на пеньок присіла.
Можливо щось пригадує приємне
Чи з дощиком веде якісь розмови…
Незвісно… Може, знає щось таємне
І віддає корисні настанови?
А я дивлюсь на дощик і на осінь,
Думки мої, як вітер, легкокрилі.
І, хоч потроху гасне дивний пломінь,
Душа ще мчить у мріях на вітрилі.
А звуки за вікном усе густіші,
Нагадують поезію акорди,
А в голові уже рояться вірші,
Не шкодить їм мелодія негоди…
Мелодiя негоди
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102909104
Свидетельство о публикации №125102909104
Рецензии