Гойдається жовтень на мокрих гілках
І бавиться листям янтарним,
А вогники щастя, що сяють в очах,
Таким його роблять азартним!
Вже перші морози плетуть на траві
Хрумтливу дірчасту рогожу,
Вони ще не дуже майстерні ткачі,
Можливо, вітри допоможуть?
Сьогодні уранці і ліс посивів,
Де й ділись листочки барвисті.
І день мовчазний, і не чути птахів,
І вітер дрімає у листі.
Виблискує іней, немовби алмаз,
Та, знаю, лиш вигляне сонце,
Розтане краса дивовижна ураз,
Залишивши сяєво росне.
На озері – тиша… Стежини пусті
Чарують ажуровим блиском.
Немовби свічки, очерети густі
Ледь-ледве шепочуться тишком…
Останні жовтневі цвітисті деньки –
Привітні, затишні, безжурні…
Та вже листопад поспішає внести
Акорди свої незабутні…
Останнi жовтневi деньки
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102909064
Свидетельство о публикации №125102909064
Рецензии