Братику листопад...

Ну що братику Листопад, ти знову у гості
Невгамовно у двері стукаєш знов,
Відчуваю тебе на своєму порозі,
Я радію тобі, ти заходь вже бігом...

Я налью нам з тобою гарячої кави,
Ми сядемо поруч і ти розповіси,
Що такого таємного про мене ти знаєш
Про що все ж таки треба знати мені...

Ти братику мов, а я буду слухать
І з великим бажанням чекати нове,
Але в мене прохання , про смуток
Ти краще не мов, хай надія живе...

Я знаю у гості прийшов не на довго,
Листя осипеш, на те Листопад,
Двері зачиняться і підеш дорогою
І на зміну прийде люта зима...

Але братику мій, побудь ще ти поруч,
Подаруй у ці миті, лише теплоту,
Ще трішки зігрітися тобою я хочу,
Щоб не зараз зробитись крижаною в пітьму

Дай ще трішки мені в бажаннях побути,
Не гаси ти мій вогник маленький в душі,
Дай помріять у мріях своїх побути,
Які ще ти даруєш мені...

Не готова я братику, зиму встрічати ,
Не воліє душа холодом обмирзать,
А хочу і далі мріять, спавати
У таночку із листям багряним стрибать...