День похмурий, а я
Шепочу: “Усміхнися
І вдихни свіжу осінь
І краплини дощу!”
Як же просить душа,
Щоб жадання збулися!
Сніг лягає на скроні,
А я веснами йду…
У небес і землі
Відбуваються зміни
І оновлення хоче
Неспокійна душа.
Йде, немов уві сні,
Крізь гнітючі руїни,
Там, де нелюд регоче,
Губить світ, як чума.
Та невтишна жага
Різнобарвної яви
Навіває щоднини
Пишномовні слова…
Усміхнися, душа!
Подивися на барви!
На кущах горобини
Дозріває краса!
Глянь на річку, на ліс
І відчуй насолоду,
Відпусти хвилювання,
Хай з вітрами летять…
Слухай музику лір,
Не зважай на погоду,
Хай твої почування
Скинуть ношу сум’ять…
Усмiхнися, душа
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102809206
Свидетельство о публикации №125102809206
Рецензии