На жаль, наш світ жаданням непідвладний,
А серце для противника – мішень.
Зникає раптом віра в день звитяжний,
У те, що лихо все ж таки мине.
Та в міражах і романтичних мріях
Я бачу те, про що мовчить душа,
Знаходжу світло миру у видіннях
І чую, як звучить надій луна.
Не знає ілюзорний світ негоди,
Шліфує він мою бентежну мисль,
Приносить в дар стійке чуття свободи,
Роз’яснює без слів пророчий смисл.
Я починаю мислити інакше,
Талан свій не картаю повсякчас,
На прикрості життя дивлюся м’якше,
Не помічаю вразливих гримас.
Зникають у думках нестями* брили,
Летить за вітром страху ожеред*…
Відчувши у душі незримі сили,
Я знову йду упевнено вперед!
*Нестяма – стан розгубленості, замішання, хвилювання.
*Ожеред – велика, відповідним чином укладена купа соломи, сіна для зберігання просто неба; скирта.
Незримi сили
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102809168
Свидетельство о публикации №125102809168
Рецензии