середи середина
заплакана осінь
намальовані очі
дивись і мовчи,
досхочу,
до нестями,
до потребу конче,
бо все зникне відразу,
лічи , не лічи.
то вже більше ніж ти,
то душа, що без храму,
хризантеми печалі
і неба блакить
то незримії крила'
ростуть за плечами
то бажання одне
тільки б вижить
і жить...
а чи може вже вмерти
на радість спільноті,
тої зграї розбещених
вщент блюзнірів,
не доживши
до самої вищої ноти,
бо не зміг,
а бо може, уже не схотів.
середи середина
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125102800485
Свидетельство о публикации №125102800485
Рецензии