***
наприкінці кінця,
де всім усе єдино,
де нас тасує бог
як карти із таро
нічого вже нема,
там час водою лине
і вічність заглядає
навмання...
***
почуй мене почуй,
скрізь скрегіт,
біг століття,
коли на волосинці
вже душа
і припадає до землі
осіннє листя,
що під ногами
шаркотить,
немов співа.
***
ось неба далечінь,
розплющ по ширше очі,
хмаринки в вишенні
що пестяться і край,
збігає день
у лоно темне ночі
і просе ніч,
кохай мене, кохай!
почуй мене почуй
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125102804015
Свидетельство о публикации №125102804015
Рецензии