дивлюся знов в колодязь неба
де листя падає зірками,
чого тобі для щастя треба
такими теплими ночами.
веселий відчай,
темінь згусла,
пора кохатися чи спати,
а на душі, як в хаті пусто,
летят сніжинки волохаті.
і ти не знаешь, що за час той,
що так міняє все довкола
і нічого не обіцяє,
лишень ховає час твій знову.
мовчи, а то біду наврочиш,
вірші бо правду твою знають,
день закриває тихо очі
і отче наш, вві сні співає.
дивлюся знов в колодязь неба
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125102701789
Свидетельство о публикации №125102701789
Рецензии