Перша iкона

     Мій шеф Любченко Анатолій Васильович (Царство небесне!) завжди вигравав у різні лотереї в радянські часи. А тут на нашому підприємстві через заводську багатотиражку "Арсеналець" почали розповсюджувати лотерейні білети Міжнародної лотереї журналістів. І направляє мене шеф до редактора, бо там я кілька років працювала, купити йому десяток лотерейних білетів, витягнувши їх своєю рукою.
Я попередила, що лотерейних білетів ніколи не купувала і рука моя навряд чи щаслива?
     Одначе сказано - зроблено. Білети куплені вручила і з трепетом чекаю тиражу.
І о чудо - головний виграш! Поїздка до  Болгарії! Теперишні і зрозуміти нині не можуть, що за нагорода в ті часи поїздка за кордон! А випустити за кордон керівника високого рангу з режимного підприємства - і взагалі справа неможлива.
І шеф то радіє виграшу, то карається, що не випустять же?
    А я все втішаю, що бути того не може, путівка ж?
Нарешті , отримано дозвіл дирекції, і шеф на крилах помчав до Болгарії. Само собою, що негласний представник КДБ його супроводжував, як прийнято в таких випадках. І ось поїздка наближається до кінця. Час купувати подарунки. Грошей міняли суму, звичайно, зовсім смішну. І на ці кошти треба було купити подарунки жінці, двом невісткам, двом синам. Та щось же і мені привезти за щасливу руку?
     І згадує шеф, що я людина віруюча, а ікони жодної в хаті немає? Тут зазначу: шеф - член партійного бюро відділу, а я - незмінний заступник з ідеології секретаря партійної організації? Піти в церкву за іконою можна було і не мріяти!
     Прекрасна ідея! Привезти хоч маленьку іконку. Як шеф примудрився від співробітника КДБ відлучитися для купівлі іконки - невідомо ? Але привіз! І перша іконка Спасителя воцарилася у мене над ліжком. Сидимо ми із шефом поруч на партійних зборах в конференц-залі. Секретар партійної організації Машкевич Євген Петрович (дуже емоційним був, Царство Небесне!) з пафосом виголошує з трибуни.
:Нещодавно ми провідували одного хворого комуніста (ім'ярек). І що ж у нього над ліжком? Висить ікона!?"
     А ми сидимо і разом думаємо: О, провідав би він Маргариту і подивився , що у неї над ліжком? І спитав би, звідки вона?
     Секретар партійної організації Машкевич Євген Петрович помер віруючим. Відспівував його племінник , православний священник.
     Любченко Анатолій Васильович, заступник Генерального директора по якості, помер, на жаль, атеїстом.