На сотні верств - нечорнозем;я.
Лиш чорна зграя вороння
не в силах виростити зерна
своє викльовує гнилля.
Ліси такі, що вітру сумно
гуляти між блідих беріз.
Не божевільно, а безумно -
на кожній гілочці надріз,
і витікає сік по слупу
крізь чорні пелехи, а рот
напівживого в дрантю трупа,
сотає вільгу від сухот.
Не відкидає мертве тіні,
і майже рік полярна ніч
по всій анафемський пустині
не знає сяйва, навіть свіч.
Аж раптом, ба, прийшла навала
кочівників на мерзлу гать
і чвалом далі проскакала -
нема чого з нічого взять
окрім іржавої капусти
і народився там народ
святий святого лизоблюдства
і очманілий від свобод.
Так і живе з тих діб донині
років, псявіра, триста шість,
як той хробак у домовині -
що відбере оте і з;їсть.
про уродини небiжчика
© Copyright: Цветков Александр, 2025
Свидетельство о публикации №125102606929
Свидетельство о публикации №125102606929
Рецензии