Зоресвiтнiй настрiй
Коротшає щодня пора краси.
Приносить прохолоду час досвітній,
Туманами лягає на шляхи…
Схиляються в печалі трави збляклі,
Втрачають до весни свою красу,
А в небі мерехтять зіркові далі
Про радощі кохання і жагу…
Шепочуть про життя холодні ночі,
Про життєлюбний березневий джаз,
Занурюють у миті найдорожчі,
Надію повертаючи щораз.
Відлунює у серці слів розарій,
Магічні повертає кольори.
Зціляє душу зоресвітній настрій
І кличе у затишні вечори…
Свидетельство о публикации №125102602366
По мотивам стих. Галины Чехуты «Зоресвiтнiй настрiй»
Свечкой догорает день осенний,
Словно наш несбывшийся роман.
Там, где две сливались наши тени,
Опустился облачком туман…
Травы серебристою росою
Светятся в вечерней полутьме.
Сколько изумительных рапсодий
Довелось нам слушать при луне…
Помнишь, ночи звёздные такие,
Помнишь, тот далёкий юный март,
Помнишь, называл меня богиней,
Помнишь, целовал меня сто крат…
На моих щеках горели розы,
Молодая волновалась кровь…
А теперь ноябрь уж подал в розыск,
Где же ты теперь, моя любовь…
Пусть тускнеет осени одежда,
И туманы холодно- влажны,
В сердце у меня живёт надежда,
Что с тобой мы встретиться должны…
27.10.2025
Елена Куприянова 3 28.10.2025 01:40 Заявить о нарушении