Я майже про тебе забула.
Минають і ночі, І дні.
Любов моя ніби заснула:
Не бачу її уві сні.
Все те відтепер неважливо:
Де ти? Твої справи? Життя?
Колись це здавалося дивом;
Остигли навік почуття.
І голос твій став непомітним:
Так тихо, нечутно шепоче.
Все згасло назавжди, як світло.
І душу мою не лоскоче.
Не буду тебе турбувати.
Ба більше, що те все дарма.
Не хочу нічого казати, —
Вже слів взагалі-то нема.
Про це напишу лиш у зошит,
Що душу колись хвилювало.
Міркую я іноді: може,
Тебе зовсім не існувало?
Я майже про тебе забула
© Copyright: Соня Арутюнова, 2025
Свидетельство о публикации №125102506791
Свидетельство о публикации №125102506791
Рецензии