Бог Перун не злякав гучним басом
по заозеру мокрий іду
у край рідний крокую з капкасу
і в рядочки поему кладу.
Наді мною пливуть хмаркИ сині
вже до цілі я майже дійшов
мимо двору Галини Махині,
до Джмелів потім лісом пішов.
Ген заозером граються діти
хоч промокло взуття від роси,
та веселка так радісно світить,
що радіє душа від краси.
Моє серце співає й сміється
після цього грибного дощу,
почуття таке радістю зветься,
аж скортіло сільського борщу.
Тріумфую села надвечір'ю
доки йшов,зовсім ноги зросив,
вірш про вроду села Білозір'я
про грозу і веселки краси.
жовтень 2025
О.Чубенко-Карпусь.
Про заозеро
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2025
Свидетельство о публикации №125102505534
Свидетельство о публикации №125102505534
Рецензии