То не річка життя… То струмок безнадійності плине
серед лук неприкритого болю і воєн хребтів…
І над тим потічком ледь живою молитвою лине
не прохання про лік, а дурня, за якою тремтів…
Увійти неможливо… Й містка через нього немає…
Недосяжним лишається берег на тій стороні,
де, здається, так добре, і серце реальність не крає,
неприкаяну душу тримаючи в вічнім вогні…
Але вічність - це мить, і дійти, хоч як страшно, а треба,
то ж, нікуди не дітися, роблю цей довбаний крок,
щоби знов повернутись на рідне по Батькові небо,
і знайти собі місце в пітьмі серед згаслих зірок…
На березi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2025
Свидетельство о публикации №125102505195
Свидетельство о публикации №125102505195
Рецензии