знову вечір гортає тишу,
як стару книжку,
час за часом минає лунко
і п'є життя,
все проходе повільно
так, тихо нишком,
але ж неодмінно
дорога веде в небуття.
ти замислився...
тільки чому сьогодні,
коли вже осінь,
така гарнюча і золота,
а листя падає,
наче твоє волосся,
і незбагненно куди поділись
оті літа.
вже мла з туманами,
наче граються у підкидного,
і таємниць тих,
уже одвіку не розгадати,
бо все проходить
і не лишається нам нічого,
тільки вірші, що так хотіли,
нам щось сказати.
знову вечiр горта тишу
© Copyright: Николай Стахив, 2025
Свидетельство о публикации №125102500451
Свидетельство о публикации №125102500451
Рецензии