Свiт
Світ дивиться на нас, і нами, і крізь нас,
Дивується і плаче, і сміється…
Зітхає інколи, проте – цілує повсякчас,
Світ – обіймає завше, і горнеться…
Світ є аскеза й розкіш, ченчик й ловелас,
Живопис, що святеться…
Барвує й грає й все ж – не є іконостас,
Світ – цнота Бога, що любов’ю зветься…
Світ устелився в нас, в живе і мертве, в час.
Чарується і дарствує, і мститься…
Непізнаний людьми родовід й парастас,
Світ – не такий і той, яким здається…
Павло Гай-Нижник
22 жовтня 2025 р.
Свидетельство о публикации №125102400959