Мiй листопад
Можливо, хтось не любить пізню осінь,
Та тільки в цьому винна не вона.
Хоча і гасне в листопаді пломінь,
Та все ж яка туманів пелена!
Мій листопад – це сизі оксамити,
Що огортають чуйно горизонт,
Це змога хміль душевний остудити,
Вдихаючи насичений озон.
Мій листопад – це світанковий іній,
Останні хризантеми у саду,
Це спокій у вечірній тиші срібній,
Де я про щастя мрію досхочу!
Мій листопад – це небо сірувате,
Замислених хмарин крута гряда,
Це марення моє палке, крилате
І гордівлива Осені хода!
Мій листопад – це затишок у домі,
Цікаві книги, гама почуттів!
Це голос думки у словеснім сонмі
Під трепетну мелодію дощів…
Мій листопад – барвисті парасолі,
Разок сімейних незабутніх свят!
Це зцілення душі у теплім колі,
Любові непідробний аромат!..
Свидетельство о публикации №125102409037
По мотивам стих. Галины Чехуты на укр. яз. «Мiй листопад»
Возможно, кому-то не нравится поздняя осень,
Но только, скажу вам, она здесь совсем ни при чём…
На небе высоком мерцают нам звездочек очи,
Сквозь дымку тумана колышется месяца чёлн…
Ноябрь мой с утра освежает дыханье озоном,
И тают тихонько остатки вчерашних тревог.
Иду я тропинкой, вполне рассуждая резонно,
Что новая осень – пока ещё не эпилог…
Ноябрь – это иней на травах, на голых деревьях,
Но держатся стойко мои хризантемы в саду…
И сизый рассвет освещают огней ожерелья,
А окна домов позабыто напомнят слюду…
Ноябрь поглощает октябрьское синее небо,
Дождем угрожает гряда кучевых облаков.
Но мне по душе та ноябрьская стылая нега,
В которой скопилась вся мудрость прошедших веков.
Ноябрь мой – уютное старое креслице в доме,
Где можно, забравшись с ногами, поэтов читать.
Под звуки дождя рассуждать о поэтовой доле,
И думать о том, чтобы новую книгу издать…
Ноябрь – это мокрых зонтов разноцветье,
Что радужно сохнут сегодня в домашнем тепле.
Ноябрь – это наши любимые внуки и дети,
Семейные праздники, вкусный пирог на столе…
01.11.2025
Елена Куприянова 3 01.11.2025 15:19 Заявить о нарушении