Ще темно, а я прокидаюсь і чую,
Що місто не спить і вже кличе мене.
Збираюсь з думками і день свій планую,
Ще трохи і небо світліти почне.
А задумів стільки, що я в них гублюся
І вже відчуваю неспокій в душі.
Мабуть, одягнуся і просто пройдуся,
Погляну на світ у осінній красі.
Здається, що місто не спало... Дороги
Присипані щедро… Каштани в траві!
А листя летить і лягає під ноги…
О, як зачаровують ці віражі!..
Дощем озивається небо похмуре,
Зворушено місто шумить про своє,
Воно, як завжди, заклопотане й мудре
І кожному щось пропонує нове…
А я вже додому спішу, не сумую,
Бо маю громаддя натхненних ідей
І кожної миті нове щось плюсую…
Спочинок – це мрія, пустий привілей…
Кличе мiсто
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102408998
Свидетельство о публикации №125102408998
Рецензии