Жаль, у дитинство вже не повернутися

Поетичний переклад вірша Сергія Ясонова «Жаль, в детство уже не вернуться»
http://stihi.ru/2025/10/21/5815
.
Моє дитинство!.. Як я не помітив,
коли блисну'ло ти зненацька враз?
Ні, не шкода ті безтурботні літа,   
де не дограли ми в урочний час.
Настала зрілість, що турбує нас.

Чого ж тепер так боляче відкрито
минуле згадуєм, що нам було дано?
Прощай, дитинство! Нам не зрозуміти,
як буде після дорого воно,
як схочеться знайти його вікно!

Не за горами шлях у тому краї,
що нам порахувати восени,
де фінішна пряма. Кого спитаю
про долю, що далася навесні?
Як повернути час, навряд вгадаю.

Тієї стежкою, що стиснута хребтами,
мчу до вершини (а чи гідно жив?)
Та лиш тоді ті спогади, що з нами,
по-справжньому прийняв та оцінив.
Гостріші почуття прийдуть за днями.   

Дитинства двір... Світ без нальоту фальші.
Там вогник у віконці. Стільки років
нам світить вслід, хоч із роками далі
пішли ми. Нам махає з горки
наш друг (тепер він лиш у мріях наших).

А ми все вгору, на свою вершину...
Дитинства світ розвіє темінь хмар,
в дорозі намалює нам картину,
та придорожній вуличний ліхтар
пошле яскравий промінь на рівнину...