П1сня. Мене спас тв1й хрест, мати Хрещена

Хлопець в школу ходив, а потому- повістка,
Афганістан- не дорога, безодня й прірва.
Мати заплакала:"Боже, сохрани!"
Сусідку благала:"Сина охрести!

Бо на Дніпрі не всіх хрестять дітей"
А сусідка шепче:" скоріш, без людей
Хай віру прийме - бо Хрест то є щит,
Він серце збереже,коли розум мовчить.

Його охрестили- хрестик на шнурку,
І життя, як іскра, висить на волоску.
Через рік прилетів лист із війни:
"Мамо, я зрозумів- як страшно без мольби.

Мене спас твій хрест, чуєш , Хрещена,
Крізь вогонь і смерть- любов Небесна!
Я йшов, не бачив дороги земної,
Та Хрест світив- і вів мене додому!

Без віри, без Бога - нема доброти,
Без слова "живий"- серед темноти.
Я шепотів молитву під гул гармат,
І Хрест тримав- і вижив, брат!

Мене спас твій Хрест, Чуєш, Хрещена,
Крізь вогонь і смерть- любов Небесна!
Я йшов, не бачив дороги земної,
Та Хрест світив- і вів мене додому!

Кожен день смерть дивилась мені у вічі,
Та я знав- є на світі сльози вічні.
Сльоза, мов молитва, Душу омила,
А віра в Бога мене захистила.

І тепер, коли світ знову в тьмі й війні,
Я Хрест підніму- він горить у мені.
Мене спасає  Хрест, чуєш, Хрещена,
Крізь вогонь і смерть- любов Небесна!