Начальники

     Перший день моєї праці на заводі ім. Шевченка у Харкові - 7 грудня 1964 року. (п\я 409)У відділ кадрів захопила паспорт та атестат зрілості. Начальник відділу кадрів - Стегній_ на мій паспорт і уваги не звернув. А зацікавився атестатом. І довірливо спитав, де б я хотіла працювати? Пам'ятуючи побажання моїх батьків, відповіла , що у великому цеху. "Ні! З вашим відмінним атестатом, дитинко, підете
працювати у конструкторський відділ!" І направив у відділ надійності лаборантом.
     Першим начальником  моїм у цьому відділі був Анатолій Якович Гапунін. Ох уже й проникливим видався! Миттєво було підібрано ключика до моєї міцної внутрішньої непокірливості!
     Яким чином проходило наше спілкування із шефом? Ось, відірвавшись від ділових паперів він каже:
- Маргарито Миколаївно, чи не могли б ви підійти до мене? ( я сно, що можу, при такому звертанні!)
- НАМ ІЗ ВАМИ, - продовжував Анатолій Якович, потрібно запастися канцтоварами для відділу. ПРОШУ ВАС, запишіть у блокнота, щоб чогось НАМ ІЗ ВАМИ не забути." Ну, якщо нам. та прошу Вас, а я всього лише лаборант, то хутко мчуся виконувати доручене і по найвищому розряду!
     Що стосується навчання, то тут діяв інший метод.
- Маргарито Миколаївно, візьміть МНСКХ.
- А що таке МНМКХ? - несміливо запитувала я, піднявши і без того підняті від природи брови.
- Як? - іронічно підіймає і свої брови Анатолій Якович? Вас не знайомили у школі -з міжвідомчою нормаллю системи креслярського хазяйства? І що за програми у нинішніх школах?- дивувався шеф. А я тут же починала вивчати цю нормаль.
     Іншим разом:
- Маргарито Миколаївно, якщо у Вас немає термінової роботи, то приєднуйтеся до розрахунків надійності апаратури сліпої посадки!
- Так там же двійкова система зчислення та апарат теорії вірогідності застосовуються?
- О, це так новина? Двійкової системи в школі не вивчають? За що тільки золоті медалі випускникам дають? ( медаль моя у різних варіантах згадувалася не один раз, що також слугувало важелем для вивчення нових наук.
- І з Оленою Сергіївною Вентцель досі не знайомі (автор підручника з теорії
 вірогідності )?
     Я - лише чнрвонла. А Саші Сомову доручалося навчити мене двійкової системи з числення  та толкування "Теорії вірогідності" Олени Вентцель. Тут треба зазначити, що коли однокласник Володя Морозов (Царство Небесне!) через багато років приїхав до Києва на сесію здавати курс надійності і я його запитала, що ж таке надійність, то він не зміг відповісти? А я завчено процитувала: "Надійність є властивість апаратури зберігати завдані параметри завданий час у завданих умовах експлуатації". І залізно запам'ятала, що "Теорія вірогідності" є наука про закономірності випадкових величин.
     Ось так, на все життя навчав мене Анатолій Якович Гапунін (Царство Небесне!
Розрахунок надійності апаратури сліпої посадки я таки зробила!  Тому у характеристиці для вступу у Виш було записано: "Виконує роботи, що потребують інженерної освіти.
     Другим начальником відділу на багато років став Любченко Анатолій Васильович ( ЦАрство Небесне!). Це вже на заводі "Арсенал" у Києві. За стандартом підприємства підпорядкування моє - начальника інспекції якості, було лише особисто йому, на щастя. Оскільки керувати мною потрібен був особливий талант. До речі, після мого хрещення в 1992 році один із заступників шефа визначив цю знаменну подію так: "О, нарешті, Маргарито! Лише Бог і може тобою командувати!"
     Робота мені подобалася дуже. При величезній номенклатурі випускаємих виробів, вівд риболовних гачків до космосу! - перевірки були найширшого спектру!
Спочатку, як доручали перевірку в оптичному виробництві, то я відхрещувалася: "У мене ж яка спеціальність? Промислова електроніка!""
- Ну, Ви інженер! Беріть підручники, вивчайте! У строках я Вас не стискаю!
     Таким чином, долучилася я і до термообробки, і до покриттів, і до точної механіки,і до всіх видів литва, і до штамповки . Питати ніколи не соромилася. Якось виникло питання - масовий брак в експлуатації пелюстків фотоапарату. Означені пелюстки проходили молібдування - втирання порошку молібдену на вібростендах. Ні вида покриття, ні технологічного процесу я, звичайно , не знала.
     Збір учасників перевірки був , я завжди при моїх перевірках, у перших особах. Технологічний процесс - здоровенний "талмуд", то я навіть внутрішньо злякалася - чи справлюся? Але, благословившись, приступила. Ось написано, що при молібдуванні потрібна тирса лише листяних порід? Чому?- це я цікавлюся у головного металурга, що присутній. Тому що сосна лишає смолу на пелюстках. Нюхаю тирсу - пахне ялинкою? Цікавлюся у виконавця, де тирсу беруть? Виявляється під четвертим цехом, що виробляє дерев'яну тару.
     А чому на пелюстках наклепано пальчики? Вони ж царапають при вібрації, залишають подряпини? За техпроцесом цього буть не повинно, виправдовується Головний металург. І ми направляємося до місця розклепки пальчиків.
- А ви спробуйте розклепати, коли пелюсток у порошку молібдену?
-
 -А ми пальчатки білі записали використовувати, кажуть технологи?
- А ви спробуйте в пальчатках на пелюсток пальчика наклепати?
     Одним словом, прочитавши мій звіт про перевірку, Анатолій Васильович, як завжди, жахнувся!
- Невже все тиак і є?
Але я другим документом викладала заходи по усуненню недоліків з конкретними виконавцями та термінами виконання, затверджений Головним металургом. В усіх випадках мої звіти розсилалися виконавцям із супровідним листом за підписом шефа. За рангом у мене не було виходу на начальників цехів та відділів. Супровідний лист шеф підписував, ніколи не читаючи мій віддрукований звіт. Але щоразу запитував: "Тут все правильно?" "Ну, якщо я Вас хоч раз підведу, то тоді будете читати!"- відповідала я.
     Іноді заводське керівництво вимагало "крові". Тоді наказ по заводу доручалося писати мені. Я в чернетці лишала місця для написання  вироків особисто шефом- догана, чи строга догана.
     Шеф був відмінним адміністратором. Але виш закінчував у 50-х роках. Кілька разів за роки помінялася навіть елементна база у виробах. По механічному виробництву був у нього гарний заступник Бакалінський Микола Платонович (Царство Небесне!) Його посилали в цехи при перевірці по механіці. Заступаючись за своє відомство, він викручувався, доповідав незрозуміло. Після чого на перевірку посилали мене.
     В цехах бурчали, бо знову скликати відповідальних осіб, діставати контрольну документацію і знати, що наслідки моєї перевірки будуть дещо іншими. Після перевірки я тягла деталь, техпроцес, креслення до шефа, пояснювала все до дрібниць. І вже він міг доповісти головному інженеру чи директору. Бувало, що важелезний ілюмінатор з оптичного цеху тягла!
     Союз розвалився.Анатолій Васильович за віком перейшов на іншу посаду. Його місце зайняв мій колишній учень. Дуже його вражала власна технікумівська освіта в порівнянні з моєю. Керував виключно матами. Так що, як кажуть, характерами не зійшлися. І по згоді розійшлися. Просив мене звільнитися за власним бажанням, аби лишити вільною поличку у штатному розкладі. Я послухалася. Але на мою посаду і досі так нікого і не знайшлося?!