П сня. Онуки

Як швидко минає життя,
Та знову весна повертає,
І внуки, мов світло буття,
У дім наш любов посилають.

Онуки  - гарячі, мов  сонце,
Як весни - жаданий  прихід,
Як ранок в світлім віконці,-
Вони - наш у завтра політ.

Вони -продовження, і сила,
Надія, - любов неземна;.
Мов  доля знов подарила
Нам юність, що в сердці жива.

Онуки- мов сонце й тепло,
Мов лагідний подих весни.
У них наше серце й добро,
У них наші мрії ясні.

У них - і усмішки,й  сльози,
І щирі, сердечні слова.
У них - і молитви,  і кобзи,
І  пісня сімейна жива.

Нехай же будуть здорові,
Хай будуть любимі - взірці,
Хай мудрість живе у слові,
Корінням хай будуть міцні.

Онуки- мов сонце й тепло,
Мов лагідний подих весни.
У них наше серце й добро,
У них наші мрії ясні.

Онуки- мов сонце й тепло,
Мов лагідний подих весни.
У них наше серце й добро,
У них наші мрії ясні.

І Роду хай будуть вірні,
І честь  свою- іменують.
Нехай у житті  змістовні,
 Та гідні шляхи  будують.

Онуки -мов квіти на сонці,
Як майбутнього карка;с.
Як промінь в ранковім віконці,
Вони - найкра;ща версія нас.

Онуки- мов сонце й тепло,
Мов лагідний подих весни.
У них наше серце й добро,
У них наші мрії ясні.

І хай покоління за нами
Згадають ці щирі слова:
Життя між любов'ю й роками-
Як пісня, що вічно жива.