Безсоння
Туди-сюди весь час ходжу,
Дивлюсь у вікна без кінця,
Там – непрониклива імла.
Мені не спиться, світ мовчить,
Один лиш дощ про щось шумить…
Мовчу і я, сиджу, лежу,
З думок сумних нитки в’яжу…
Ось тінь пробігла по стіні
І задрімала на столі.
Я ж риму пробую знайти,
Словами страх відволікти.
Слова лягають на папір,
А в голові – морський зефір,
Він проганяє сум-печаль
І зігріває, ніби шаль.
Душа відновлює заряд,
Немовби з’їла шоколад.
Закривши очі, жду свій сон,
Лічу овечок і ворон…
Свидетельство о публикации №125102208964
Везёт тому, кто крепко спит,
Пусть даже он во сне храпит.
Да, крепкий сон – он вам не враг,
Как говорил Алан Чумак.
И вот уж полночь на часах,
Увы, не спится. Дело швах!
Хожу, брожу я, словно тень…
Стих сочинить? Пока что лень…
А за окном лишь чёрный глянец.
В окне какой-то африканец…
Я на него гляжу со страхом…
Тьфу! Чёрный кот! Зовут Монахом…
Я в кресле, сжатая в комочек,
Из мыслей я вяжу клубочек…
Поймать за хвост пытаюсь рифму,
Но натыкаюсь лишь на рифы…
Я вижу море и корабль,
Плывет над нами дирижабль.
А капитан мосье Ришаль
Меня укутывает в шаль.
А может, это Питер Блад
Дает зефир и шоколад,
Он наливает мне вина,
И я так счастлива, пьяна…
О, да, я сплю, качают волны.
Овечки снятся и вороны…
Ещё приснился мне Отелло…
Мне так тепло… Я вся сомлела…
Елена Куприянова 3 24.10.2025 17:37 Заявить о нарушении
Галина Чехута 24.10.2025 17:58 Заявить о нарушении