Ваші перші рядки вірша
Мені нагадують моє минуле.
Коли я поїхала із свого села.
Проте про нього не забула я.
Просто їхати не було куди,
Бо затоплене село, луги.
Лише стояли сосни як солдати,
Та дуб столітній мов на варті.
До дуба їздила раніше,
Та тільки в душі смутку
Дедалі ставало більше.
Тому, що кругом була вода,
Та росли очерет та верболози
І від спогадів на очі наверталися сльози.
Та рідне село я ніколи не забуду.
Воно залишиться у серці моїм
До останніх моїх днів.
16.10.2025
Шановний авторе!
© Copyright: Матрёна Донченко -Дидок, 2025
Свидетельство о публикации №125102105671
Свидетельство о публикации №125102105671
Рецензии