Не питай чому я не сплю
І що турбує так серденько моє.
Коли вже снігом покриті скроні,
То що ти зможеш сказати мені.
Бо життя проходить непомітно,
Не відчуваємо як і роки пролетять.
І тяжкими стають наші кроки,
Та не вернути як було усе назад.
І от душа пішла на Божий суд.
Але ворота перед нею ще закриті,
Мабуть іще рано їй туди
Іще потрібно на цім світі жити.
Ото ж живи своїм життям і не сумуй.
Бо Богом життя розміряне для нас
І не потрібно забігати наперед,
Воно саме підкаже коли прийде той час.
15.10.2025
Свидетельство о публикации №125102105565