Осiнь
птахів останніх надвисокий сум,
щоб всі вірші – книжки й блокноти –
за ними відлетіли в далечінь. Тужу.
Так описати люд, що спалений, від спраги
блукаючи в пустелі жовтій. Чужина.
Щоб всі дощі й виблискуюча крапля,
тремтячи лиш від болю, кинулась відтак.
Так описати лиш нещастя і розлуку,
тугу і втрату, вічний холод і сльозам,
що револьвер стискаючи, я руку
до скроні сивої потяг вже сам.
- з книги «#petrosof»
Свидетельство о публикации №125102104514
