Як сумно, Україна...В нагороду,
Синів ховають сиві матері.
Ти надсилала їх із Заходу до Сходу,
Людську кров пити, наче упирів.
І йшли вони за "славою", грошима,
На пошуки пригод, чужим майном...
Ці нелюди, ці "типа побратими",
Зробилися, як сталось, чистим злом.
Сміття виносить океан на берег,
Людське сміття збираєш звідусіль.
Так, Україна - ти похмільний келих,
Та не вода в тобі, а жах і біль.
Нема жалю, самій все закортіло,
Пообіцяли заміж, не взяли...
"Життя було, колись була і сила" -
Летить жалоба, з неба до землі...
Як сумно, Укра на...
© Copyright: Сергей Хабаров, 2025
Свидетельство о публикации №125102100418
Свидетельство о публикации №125102100418
Рецензии