Не сплю частенько уночі,
Сідаю в крісло
І помічаю у собі пітьму і світло!
В пітьмі я відчуваю біль і відчай.
Пряду з думок гірку кужіль у віршах.
У світлі – інша я! Жива,
Щаслива, ніжна,
Несе мене чуттів жага безмірна.
В нудливих буднях я – легка і мрійна,
Натхненна, радісна, м’яка і вільна.
Тривоги голос у пітьмі
Звучить набатом,
Я бачу Землю у вогні і дим над дахом.
Жахливий крик, сирен виття, страждання
Вбивають віру в майбуття, жадання.
Та голос світла навпаки
Несе надію!
Ці голоси, як близнюки, гудять свиріллю!
Невелемовний світла глас, як іскра!
Нараз вгасає у душі зневіра!
І тьма, і світло – все це Я!
Моя натура!
Полярність слів, як течія, як хвиля мудра,
У ній і правда є, і лжа, і чуйність,
Мої жадання, і жага, і мудрість…
Свiтло i пiтьма
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125102003616
Свидетельство о публикации №125102003616
Рецензии