с украинского Автор неизвестен

к сожалению, автор мне неизвестен. продолжаю его поиски. буду благодарен помощи в этот вопросе


я серой тени дрожь на город белый
потерянный, бездушный и гнилой
на чистый стол кусочком чёрствым хлеба
легла, как прах, безмолвною душой

там, где душа, давно уже сгорело,
"перегорела прошлая любовь"
самой себя не вызволить из плена,
из царства тьмы. но там мне быть с тобой

вокруг меня всё так же ходят люди
и по привычке: "здравствуй, как дела?"
но сердце спит, и город не разбудит,
от ночи в день не различима мгла

душа как храм, и если он разрушен,
руины стен покроются плющом,
по полю минному потерянную душу
несу, а смерть таится под кустом

пусть червь сомненья голову мне гложет,
застит глаза кровавой пеленой,
меня убьют, схоронят, но возможно
цветущий сад восстанет надо мной...




Я - це лиш сіра тінь гнилого міста,
душі в якого вже давно нема.
Я наче хліб з зіпсованого тіста,
а у середині лиш тишина німа.
Душа у мене вже давно згоріла
І я живу у забутті сама.
Я вже "життям кровавим відболіла"
А в голові моїй панує лиш пітьма.
Чогось повз моє тіло ходять люди,
Ми з ними ще й стикаємсь віч-на-віч.
Та темнота, вона для мене всюди
І в місті мого серця завжди ніч.
А храм душі моєї вже в руїнах
І стіни їх покритії плющем.
Життєве поле все лежить у мінах
І я з життям прощаюсь за кущем.
Криваві тіні в голові гуляють
І сумнів як хробак мене жере.
Мене щодня вбивають і ховають,
а все навкруг буяє і цвіте.