о як вона мене, так лагiдно дiстала
листала ніч зірки , а осінь гриви хмар.
у неї не було ни хисту , не підстави,
вона ж хотіла щоб, вірші я поясняв.
пояснення віршів, то справді, кепська справа
вже краще перейти на прозу й роз'яснить,
що то не то, а те, що зліва, то не справа,
та й взагалі вірші, то як небесний птах.
летить собі й летить, красиво,
та нівроку...
і що кому - куди і як вона летить
сиди собі й дивись, зі сторони видніше ,
милуйся а чи ні, то справа вже твоя,
хай лине в височінь
не краще і не гірше,
туди де вічний край, натхнення і снаги,
бо вірші то вірші, їх не втлумачиш завше,
потому їх сприймай, такими вже як є.
Свидетельство о публикации №125101800620