Її хода здавалася легкою.
Під стукіт крапель, наче каблучків,
Між скелями стежиною вузькою
Свою руду коханку жовтень вів.
Від чар її немає порятунку.
Смарагди-очі, серце-діамант,
А на вустах мелодія цілунку
Останніх помаранчевих троянд.
О, жінко-осінь, золотава мрія!
Чи є не ласі на твої принади?
Лише у жовтня жевріє надія,
Що не настане черга листопада.
Читаю тут:
https://youtube.com/shorts/CF52tfTYssk?si=oOi-6N-ea_wliErr
Чаклунка
© Copyright: Татьяна Квашенко, 2025
Свидетельство о публикации №125101607031
Свидетельство о публикации №125101607031
Рецензии