у кожного пристойного поета
має бути вірш про осінь
і в кінці кожного куплета -
так щоб досить
щоб зовсім не хотілося читати
велика жирна крапка
так-так
вже зима на носі
а ми досі у епосі літа
у орбіті стосів
великих мрій і починань
зігріті, босі
великі діти весни
так, так
це такий спосіб
зглушити крик
з;єднати тяглість поколінь
серед скверни і доносів
перетворити
на словник
осінніх явищ
і великих скринь
з маленькими секретами
якщо ми на орбіті - ми-комета
з камінців-намистин
вічних просторів й плинних рос
те, що треба
саме так
має закінчуватися вірш
Осiнь
© Copyright: Тина Палюстрис, 2025
Свидетельство о публикации №125101500702
Свидетельство о публикации №125101500702
Рецензии