Сьогодні дощик не втихає,
Шумить, стрибає в калюжках,
А вітер жовтий лист зриває
І розкидає по стежках.
Вони у парі перехожих
Завзято кваплять в укриття,
Барвисті парасолі множать,
Для них, мабуть, це просто гра.
Дощ, відчуваючи свободу,
Невтомно сіє сум’яття,
Не дбає про осінню вроду,
Не має й краплі співчуття.
Висять повсюди краплі-сльози,
А дощ, радіючи, шумить.
Осінні всі метаморфози
Шалено він боготворить!..
Від смутку занедужав вечір
І став писати на шибках:
“Спинися, дощ! Все має межі!
Спочинь хоч трохи на хмарках!”
Осiннiй дощ
© Copyright: Галина Чехута, 2025
Свидетельство о публикации №125101504324
Свидетельство о публикации №125101504324
Рецензии